Виступ Мар’яни Буджерин, дослідниці Гарвардського університету, експерта з питань ядерної політики, на Київському Безпековому Форумі (ВІДЕО, ТЕКСТ)

Відео виступ

Мар’яни Буджерин,

дослідниці Гарвардського університету,

експерта з питань ядерної політики,

на Київському Безпековому Форумі

1 грудня 2021 року

Шановні пані і панове,

Вітаю учасників Київського Безпекового Форуму і дякую організаторам за можливість долучитися до обговорення безпекового становища України.

Безпекові виклики, на які Україна повинна знайти сьогодні відповідь, були закладені ще 30 років тому, зі здобуттям Україною незалежності і розпадом Радянського Союзу. Сучасна Україна народилася в 1991 році ядерною державою, успадкувавши від Радянського Союзу третій за величиною ядерний арсенал у світі. Арсенал, який мав безпековий потенціал, але одночасно в тодішньому вигляді не відповідав стратегічним потребам України. Україна мала беззаперечне право на цей ядерний спадок як одна з держав-правонаступниць Радянського Союзу. Україна також володіла науково-технічними і промисловими потужностями, необхідними для налагодження всіх ланок військової ядерної програми.

Незважаючи на це, Україна прийняла єдине слушне за тодішніх економічних, політичних і міжнародних обставин рішення – позбутися ядерної зброї і ввійти в міжнародне співтовариство як без’ядерна держава.

Водночас, зважаючи на своє унікальне геополітичне положення, Україна стала своєрідним замковим каменем в європейській безпековій архітектурі: на захід – союзники розширеного Північноатлантичного альянсу, на схід – реваншистський режим Росії, антагоністично налаштований до розширеного Альянсу і до будь-яких спроб України долучитися до європейського політичного і безпекового простору.

Отже, Україна опинилася в так званому силовому вакуумі. Без формальних союзників, з низькою власною обороноздатністю і віч-на-віч з ядерною державою, яка є військово, політично й економічно сильнішою за неї. З огляду на це не дивно, що якраз у цьому силовому вакуумі і спалахнула війна в 2014 році.

Отже, основне завдання безпекової політики України – це якнайшвидше і найефективніше заповнити цей вакуум і значно підвищити ціну ескалації конфлікту з боку Росії. Зважаючи, що політика – це мистецтво поєднання необхідного з можливим, пропоную три пріоритетні напрямки безпекової політики України.

Перший і, мабуть, найголовніший – це зміцнювати власну обороноздатність. Україна вже має потужну оборонну промисловість і надалі повинна її розвивати. Особливий наголос варто зробити на розвиток новітніх військових технологій, високоточних озброєнь, безпілотних систем, кіберзасобів, а також розробку і запуск власних космічних засобів. Адже Україна є однією зі всього 11 космічних держав у світі, а орбітальна інфраструктура є необхідною складовою більшості інноваційних новітніх військових технологій: кібербезпеки, високоточної зброї, розвідки та комунікації.

Другий напрямок – заручитися непохитною політичною та військовою підтримкою стратегічних партнерів, у першу чергу США і НАТО. Інвестувати у сумісність Збройних Сил України з силами НАТО. Розвивати тісну співпрацю на робочому рівні між військовими відомствами і спецслужбами. З цією метою Україна повинна добиватися надання їй Сполученими Штатами статусу основного союзника поза НАТО, який надає ряд привілеїв щодо співпраці США у військово-технологічній царині. У найближчому майбутньому вважаю такий шлях більш продуктивним, реалістичним і конструктивним, ніж спроби здобути членство в НАТО.

Третій напрямок – змінити наголоси в дискурсі про ядерне роззброєння України і підключити гаранторів безпеки України до процесу врегулювання конфлікту на сході. Нині досить часто чуємо тези про те, що ядерне роззброєння України було помилкою і що так званий Будапештський меморандум про гарантії безпеки України у зв’язку з її приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який один з підписантів Російська Федерація грубо порушила, використавши військову силу проти територіальної цілісності України, - що цей документ тепер знівельований і невартий паперу, на якому написаний.

Вважаю такий підхід некоректним і навіть шкідливим. Україна зробила однозначно правильний ядерний вибір. І тим вибором внесла величезний вклад у зменшення ядерної загрози у світі.

Водночас Будапештський меморандум став невід’ємною частиною міжнародного режиму ядерного нерозповсюдження і залишається дійсною і легітимною підставою, щоб вимагати, аби двоє інших підписантів, Сполучені Штати і Великобританія, офіційно долучилися до процесу врегулювання конфлікту на сході, щоб оновити його і спрямувати в більш конструктивне русло. Якщо існує суто політичне, а не військове вирішення цього конфлікту і попередження майбутніх конфліктів, то це вирішення неможливо досягнути без участі тих потужних держав, у національні інтереси яких входить мир і стабільність в Європі та стримування російської агресії, які володіють як військовою міццю, так і політичними важелями впливу, щоб досягнути такого вирішення, і які свого часу запевнили Україну, що її безпека входить до кола їхніх національних інтересів і що вони не залишать Україну сам на сам з агресором.

Дякую за увагу!