Чому Захід повинен підтримувати Україну? - Арсеній Яценюк для видання The National Interest

Чому Захід повинен підтримувати Україну

Арсеній Яценюк,

Прем’єр-міністр України у 2014-16 роках

«National Interest», 25 червня 2021 року

Берлін і Париж намагаються вдавати, що Росія - нормальна країна. Дві столиці запропонували запросити президента Росії Владіміра Путіна на саміт ЄС вперше з часу окупації Криму у 2014 році. Ця пропозиція, озвучена після самітів Групи Семи, НАТО, Сполучених Штатів і Європейського Союзу, а також першого закордонного турне Президента Байдена, викликає обурення українців.

Війна Росії проти України була темою всіх найбільших червневих зустрічей.

Українці цінують солідарність. Водночас ми також відчуваємо невидимі бар’єри.

На Заході ніколи не бракує порад. Тримайтеся на Сході та досягайте прогресу в реформах, - говорять усі Україні. Ми хочемо вирішити «українське питання», - кажуть багато. Але вони не хочуть провокувати чи віддаляти Росію.

Не провокувати та не віддаляти автократичну Росію - це справді місія нездійсненна. Як цього досягти? І чим можна пожертвувати заради цього?

Наведу радикальний приклад.

Просто уявіть, що «українського питання» нема. Точніше, уявіть, якби не було України. Уявіть, якби не було Грузії і Молдови, а демократичні революції в Грузії, Україні, а зараз - у Білорусі, ніколи не відбулися б.

Без цих могутніх національних рухів за незалежність і демократію, без сумніву, наші землі та нації були б окуповані оновленим Радянським Союзом, і історія 20-го століття повторилася б. Можна припустити, що такий Союз очолив би певний пан Путін чи подібний виходець із середовища КГБ.

На нашій землі збереглася б радянська ядерна зброя, третій за величиною арсенал у світі. Тут з’явилося б і нове російське озброєння, націлене на Захід.

Не було б незалежності Балтійських держав. Ані Польща, ані Чехія, ані Словаччина, ані Угорщина чи Румунія, не кажучи про Балкани, не були б членами ЄС і НАТО. Натомість у цих державах орієнтовані на Москву політичні сили ефективно відновлювали б політичну архітектуру радянського штибу.

Чи була б тоді Європа безпечною? Безперечно, ні.

Щоб не втратити іншу Росію назавжди, Захід має зробити все можливе і неможливе, аби інтегрувати Україну та інші держави нашого регіону до Об’єднаної Європи, а отже - до НАТО і ЄС. Саме цього боїться Путін, адже  свобода України - це ширше, аніж наш національний інтерес. Це доводить, що Росія теж може бути вільною і що Путін не є незамінним.

Сьогоднішній історичний момент вимагає повної підтримки членства України в НАТО. Захід не має права поставити Україну, Грузію, Молдову і в майбутньому - вільну Білорусь на паузу очікування. Ми заслуговуємо і вимагаємо більшого.

Ми маємо нарешті отримати змогу пройти через невидимі бар’єри та хрестоматійні «відчинені двері». Погляньте на опитування громадської думки. Більшість українців підтримує членство в НАТО.

Історія змушує нинішню українську владу продовжувати наші реформи у тому темпі та в той спосіб, який ми активно розпочали у 2014 році. Україна зобов’язана довести свою здатність викорінити корупцію та впровадити в життя європейські норми та принципи.

Словом, Україна має навести у себе лад. Нам потрібний жорсткий моніторинг реформ в Україні, як це було в 2014-16 роках. Міжнародна та громадянська підтримка з чіткими орієнтирами забезпечить необхідні результати та реальне економічне зростання.

Необхідно, щоб лідерство Заходу стримувало Росію. Москві не місце на самітах ЄС чи Групи Семи. Путін не припинить свою агресію. Мінські домовленості не можуть принести мир Україні та Європі. І треба покласти край цим ілюзіям.

Концепція ЄС «давати відсіч, стримувати і взаємодіяти» з Росією не спрацює. Як тільки ви запросите Кремль за стіл ЄС, будьте готові взаємодіяти із його новими спробами розділяти і володарювати.

Ми хочемо єдності Сполучених Штатів та Європи. Але не за наш рахунок. Це занадто дорого коштуватиме для всіх.