Звернення Високошановної пані Сінді МакКейн до Київського Безпекового Форуму 2019

Як ви пригадуєте, мій покійний чоловік Джон часто подорожував світом, відстоюючи право людей на повагу до власної гідності, даної Богом. Його сповнене випробувань життя було присвячене справі свободи та справедливості для усіх людей по всьому світу. На цьому шляху він зустрів багато друзів та немало ворогів, правильних друзів і саме тих ворогів, яких треба мати.

Із усіх справ, які він підтримував, та друзів, яких зустрічав, ніщо не було йому дорожчим за свободу і незалежність України й людей, які боролися, щоб українці могли визначати власне майбутнє.

Він не раз казав мені, нашій сім’ї та друзям, що з усіх моментів, які його надихали, перебування на Майдані було найбільш незабутнім в його насиченому житті. Таким був і переддень Нового року, який він провів із воїнами українських Військово-Морських Сил на передовій, де ваші захисники протистояли намірам іншої країни зазіхнути на майбутнє України.

Ваша справа була його справою. Джон вірив у вас. Йому була б дуже дорога ваша вдячність – те, як ви цінуєте його, і те, що маєте намір назвати вулицю на його честь.

Він мріяв про Україну, майбутнє якої в Європі й разом із Заходом. Понад усе він мріяв про Україну, де ліберальні політичні цінності захищають і право, і звичай. Україну, де свобода, справедливість і достаток є спільним і звичним надбанням усіх громадян. Мріяв про Україну, де панує мир і яка захищена від зазіхань її ворогів.

Саме таку Україну ви будуєте. Джон мав за честь допомагати вам у досягненні цієї мети. Він глибоко шанував українців. Він знав, що ви досягнете цієї мети. Українцям належить їхнє власне майбутнє. Він твердо вірив, що ви зробите правильний вибір. І він також був переконаний, що Сполучені Штати та Європа морально зобов’язані підтримувати вас і вашу боротьбу на захист українського суверенітету й територіальної цілісності від чужої агресії.

Джон відійшов, знаючи, що українці йдуть цим шляхом і здатні досягти цього у недалекому майбутньому, навіть якщо цього не застануть один чи кілька ваших добрих друзів на Заході. Він би дуже гордився тим, що ви вже зробили, з не меншою вірою й впевненістю в тому, що ви ще зробите.

Як я вже казала, він вірив у вас. Дякую, що ви вірили в нього. Дякую за те, що вшановуєте його пам'ять, але не тільки присвятами, а й своєю мужністю і доброчесністю. Ви були натхненням для нього. Усі ми, хто любив його і вірив у справу, якій він присвятив життя, - вдячні вам.

Дякую.

(текст звернення)